Спрінгфілд | Springfield

 

Спрінгфілд (Іллінойс, США) - (англ. Springfield, Illinois, USA) - місто на Середньому Заході США, столиця штату Іллінойс, населення 113,2 тис. людей (2020). Спрінгфілд розташований на річці Сангамон, що протікає по рівнині, що залишилася після льодовика. На околицях міста знаходиться штучне озеро Спрінгфілд - велике водосховище, яке використовується для забезпечення міста водою, а також як місце відпочинку городян.

 

Спрингфілд лежить на південній околиці зони помірно-континентального клімату, з спекотним, дощовим літом і холодною, помірно-сніжною зимою.

 

3 грудня 1818 року Іллінойс став 21-м штатом США.

 

Ілліно́йс (англ. Illinois, американська вимова: ɪləˈnɔɪ - іленой — штат на Середньому Заході США. Знаходиться на 25-му місці за займаною площею — 149 998 км², і на шостому місці за чисельністю населення, що за даними Бюро перепису населення США на 2020 рік складає 13 011 844 людини.

 

Столиця штату - Спрінгфілд, найбільше місто - Чикаго, інші великі міста: Орора - дані Вікі (хоча насправді місто має назву Aurora і вірна його вимова = Аурора - але Америка, як це всім відомо, живе в королівстві "кривих дзеркал підміни спеллингу шаблонів букв у словах"), Рокфорд, Джолі.

 

Офіційне прізвисько штату - "Земля Лінкольна" (англ. Land of Lincoln), а також "Штат прерій" (англ. Prairie State). Офіційний девіз - "Суверенітет штату, національний союз" (англ. State sovereignty, national union).

 

Міжнародний аеропорт О'Хара в Чикаго протягом десятиліть рік у рік визнавався найбільш завантаженим аеропортом світу. Штат Іллінойс також має високу репутацію у соціальній сфері, культурі та політиці

 

Спочатку столиця штату знаходилася в Каскаскії - столиці колишньої території Іллінойс. У 1819 році вона була перенесена до Вандалії, де залишалася протягом 18 років. За цей час капітолій штату тричі переносився до різних будівель. В 1837 законодавці, що представляють округ Сангамон, під керівництвом Авраама Лінкольна домоглися переїзду столиці в Спрінгфілд.

 

Суть: Спрінгфілд - столиця штату Ілінойс. Це маленьке адміністративне місто, яке керує всім штатом, і велетнем Чикаго також.

 

Для зрівняння по населенню: Спрінгфілд - 113,2 тис. і Чикаго 2 млн. 747 тис.

 

Ви запитаєтесь - чому так? Відповідь проста і вражаюча:

 

Все зроблено для максимальної ефективності управління і подолання корупції у всіх її проявах. Наприклад: вам потрібно якійсь дозвола чи ліцензії, чи погодження - все що пов’язано з господарською чи комерційною діяльністю в будь - якій точці штату Іллінойс - ви спокійно їдете в Спрінгфілд і все швидко отримуєте. Або зв’язуєтесь з апаратом управління штату альтернативним способом - пошта, електронна пошта, комунікація по телефону.

 

Практично відсутня «пихатість чиновників великих міст - столиць», позахмарні такси - хабарі за вирішення питань чи наприклад, за 1 підпис на аркуші і бюрок - ратичні перепони - як це поширено в великих містах.

 

Що отримав Ілінойс з цього неоднозначного рішення? Відповідь: стрімкий прогрес і продуктивність, максимальну швидкодію і ефективність - штат зараз в топі по розвитку і ефективності.

 

А тепер уявіть, що столиця штату Ілінойс була би в Чикаго - з його шаленими пробками, вартістю житла і комерційних приміщень, окладом чиновників і їх кількістю - і саме головне - з «апетитами товстих гаманців» - мабуть Ілінойсу приходилось би дуже важко - і він не мав би тих позицій, які має зараз.

 

До чого я веду: це хороша модель по управлінню штатами (ділянками територій обласного знвчення) - в першу чергу це стосується максимального викорінення корупції і прискорення всіх процесів по росту і розвитку того самого штату чи області.

 

Якщо збагнути на системи управління в інших країнах - там в величезних містах мегаполісах з космічними цінами на все сидять десятки тисяч нікому не потрібних чиновників - крикунів, які окрім того, що кричать в мікрофон і роблять спектаклі для публіки - більше ніякої користі не приносять - і навпаки - вони навмисне гальмують всі звернення і процеси, натякаючи на кругленькі суми для пришвидшення їх активності - більше того - після отримання посади вони всі думають, що це навічно - назавжди, і здебільшого готують в тіж органи своїх спадкоємців - дітей, байстрюків на інших прізвищах - щоб і тіні підозри ні в кого не виникло, що це одна «мафія». Одним словом - це ракова пухлина 20 сторіччя, яка плавно перекотилась у 21 сторіччя.

 

Як дзеркало Спрінгфілду ми маємо місто Вашингтон - столицю США - невелике спокійне місто, на відміну від величезного Нью - Йорка з його населенням - і з цього міста спокійно управляють Америкою. Місто не має ніякої потужної промисловості і працює суто як адміністративна управлінська територіальна одиниця.

 

А тепер уявіть, що столиця США Нью - Йорк! Це було би уповільнення, бюрократизація з максимальною корупційною складовою і космічними хабарями в масштабах всієї Америки. Я вже мовчу про трафіки - президенту прийшлось би добряче «попріти», аби кілька разів на день добратись з точки А в точку Б, навіть
банальне добирання з дому на роботу стало би справжнім пеклом, в тому числі для всіх працівників апарату президента.

 

Окрім вищепереліченого важливу роль займає психо - енергетичне місце центру управління - воно має бути абсолютно тихим і без видимих ефектів «руху людей і транспортних засобів» для управлінця і його апарату - це створює максимальну ефективність і продуктивність, які показують себе в масштабі країни.

 

Прикладом неефективної системи управління є Росія і Москва - а президент і чиновники взагалі по ночах їздять на зустрічі, домовленості і переговори щодо подальшої неефективної стратегії Росії. І Росія не є єдиним прикладом загниваючої і відмираючої неефективної і бездарної системи управління - таких по всій планеті дуже багато.

 

…