Іран не прагне війни. Іран не прагне ескалації, але й не відмовиться від свого суверенітету. Питання, яке стоїть перед міжнародною спільнотою, є очевидним і зрозумілим: чи може потужна держава безкарно атакувати іншого суверенного члена Організації Об'єднаних Націй? Якщо відповідь так, то статут ООН втрачає сенс. Якщо відповідь ні, то цю агресію необхідно засудити та зупинити.
1 Іран не прагне війни, але все ж шахеди та інше військове озброєння для війни Росії проти України з величезним задоволенням постачав і радісно спостерігав, як гинуть українці. Тому слова «Іран не прагне до війни» - правдива брехня, не більше і не менше. Іран простими словами, якщо взяти історію поставок шахедів і розгортання виробництва «пташок смерті» в Росії - на максимальних обертах прагнув весь цей час до війни, і був, і є в лідерах цієї мерзенної історії.
1 Закриття ООН, як такої, що не дотримується статуту.
2 Покарання як працівників ООН, так і військовий трибунал для сторін, які порушили статут ООН, так і всіх решти членів ООН, які за мовчазною згодою спостерігали за порушенням статуту. Наразі діє право “сильного”, тому всі далі мовчать і спостерігають - але будемо сподіватись, що це питання часу.
Кілька фрагментів з статуту ООН для ясності і розуміння, що відбувається і кого буде притягнуто до відповідальності:
позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав великих та малих націй, і створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, і сприяти соціальному прогресу й поліпшенню умов життя при більшій свободі,
проявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки, і забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоб збройні сили використовувалися не інакше, як у спільних інтересах, і використати міжнародний апарат для сприяння економічному й соціальному розвитку всіх народів,
Стаття 1
Цілями Організації Об’єднаних Націй є:
1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й для придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру;
2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру;
3. Здійснювати міжнародне співробітництво у сфері вирішення міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвиткові поваги до прав людини й основоположних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії, та
4. Бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.
Стаття 2
Для досягнення цілей, зазначених у статті 1, Організація та її Члени діють відповідно до таких принципів:
1. Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів;
2. Усі Члени сумлінно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов’язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації;
3. Усі Члени вирішують свої міжнародні спори мирними засобами таким чином, щоб не наражати на загрозу міжнародний мир та безпеку і справедливість;
4. Усі Члени утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності будь-якої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об’єднаних Націй;
5. Усі Члени надають Організації Об’єднаних Націй всебічну допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об’єднаних Націй застосовує дії превентивного або примусового характеру;
6. Організація забезпечує, щоб держави, які не є її Членами, діяли відповідно до цих Принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки;
7. Цей Статут жодною мірою не дає Організації Об’єднаних Націй права на втручання у справи, які належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави, і не вимагає від Членів представляти такі справи на вирішення у порядку цього Статуту; однак цей принцип не стосується застосування примусових заходів на підставі Розділу VII.
…