ПРОРОЦТВО - УКРАЇНУ ВРЯТУЄ ЖІНКА. (один з варіантів).
13 січня по нашому часу Київська Русь святкувала день Мари або Мари Зимової, Морині, бо вона була на піку своєї сили. (13 січня 2025 по Григоріанському календарю = 31 грудня 2024 по Юліанському календарю)
13 січня вважали днем Мари або Мари Зимової, бо вона була на піку своєї сили. Цей день не святкували, навпаки, вели себе дуже обережно, щоб не накликати на себе біди та нещастя. Також вважалося, що всі її доньки теж максимально сильні і можуть ходити вулицями.
Богиню описували красунею із видатною зовнішністю. Темноволоса (брюнетка), з рівним або кучерявим волоссям - любить міняти образи, бліда і струнка, з темним або світлим одягом, вона була уособленням гідності та жіночої сили.
Атрибути Мари – змія, чорний місяць, смерть, холод, зима, вода, тлін, морок, руйнація, серп, череп, нитки життя – які вона обрізає. Коли Дух Богині Смерті Мари - Красуні з'являється в Яві в тілі красивої жінки, він може жартувати, що відчуває себе старенькою бабцею, тощо, причому сама жінка - носій до кінця життя може не здогадатися, хто її покровитель - Богиня Смерті, води і лютої стужі. Через різні знаки, фони і образи за допомогою носія Духа - проводника Мара може показувати і натякати, кого вона буде вбивати і карати.
Матеріал з посиланням на джерела, українська і російська версії - можуть різнитися:
ДЖЕРЕЛО myths.com.ua
Мара - слов’янська богиня зла, ночі, жахів і хвороб
Мара - слов’янська богиня зла, ночі, жахів і хвороб. Також її вважали володаркою Підземного світу, повелителькою смерті і всіх нечистих сил. За однією з версій, є дочкою та дружиною Чорнобога, яка породила від Змія 13 дочок-хвороб, що ходять по світу і сіють хвороби та смерть.
Описували Мару по-різному. То вбрану повністю в чорне вбрання, то, навпаки, в білосніжне. Вона могла поставати у вигляді старої жінки чи вродливої та молодої. До речі, у більшості випадків її описують красунею, ще й приписують довгі чорні коси. Її символами вважали череп, чорний місяць і серп, яким вона перерізала Нитки Життя.
Мара - слов’янська богиня зла, ночі, жахів і хвороб
Мара ходила по світу живих та розповсюджувала хвороби, чвари, ворожнечу і брехню. З’являлася вночі та ходила поміж людськими домівками, гукала господарів по імені, і якщо названий відповідав, то на нього в найближчий час чекала смерть.
В деяких згадках стверджується, що її володіння, тобто Підземний світ, знаходяться за річкою Смородиною. Вона і відділяє реальний світ від потойбічного. Через річку проходить Калинів міст, охоронцем якого є Трьохголовий змій. Один зі стародавніх знаків - дві хвилясті лінії - також символізував воду, а поруч з Марою були втіленням “мертвої води”. З одного боку, вода - це життя, а з іншого - мертва вода не спроможна це життя подарувати, проте вона, згідно з міфами, загоює рани. Тому і образ Мари не такий однозначний, як здається на перший погляд.
Трьохголовий змій.
В уявленнях наших предків Мара не була зовсім лихою. Все, що вона коїть - її робота і обов’язки. Бо смерть, згідно з твердженнями наших пращурів, це тільки тимчасовий перехід до іншого світу, після якого наставало переродження і нове життя. Можливо, це бере свій початок від спостережень за зміною пір року. Весна - зароджується нове життя, літо - розквіт і зростання, осінь - врожай і зрілість, зима - старість і смерть. І найцікавіше в цьому те, що завжди знову приходить весна. Цикл повторюється і буде повторюватись вічно.
Все, що Мара коїть - її робота і обов’язкиВсе, що Мара коїть - її робота і обов’язки
Мару вважають матір’ю чисельних злих духів, болячок і нечистих істот. Зокрема, вона особисто породила від Змія 13 уособлень хвороб: Навію, Вогневицю, Глуханю, Коркушу, Лякливицю, Лінь, Лідницю, Ломоту, Жовтяницю, Гризачку, Очницю, Трясовицю і Черевуху. Ім’я кожної символізує якусь хворобу, на якій та спеціалізується.
Дочка Мари Вогневиця
Мара тісно пов’язана зі змінами пір року. По перше, вона щороку намагається наздогнати вагітну Коляду і не дозволити тій народити Божича-Сонце. Але за допомогою хитрощів і перевтілень Коляді завжди вдається втекти. По друге, Мара асоціювалась з вимиранням природи і найлютішою порою року - зимою. Це час, коли вона найсильніша і панує над іншими. 13 січня вважали днем Мари або Мари Зимової, бо вона була на піку своєї сили. Цей день не святкували, навпаки, вели себе дуже обережно, щоб не накликати на себе біди та нещастя. Також вважалося, що всі її доньки теж максимально сильні і можуть ходити вулицями. Є традиція ставити в цей день на поріг молоко, хліб та солодощі, але не для Мари і її доньок, а для домовика, щоб він захистив від них будинок і його мешканців.
Мара пов’язана зі змінами пір рокуМара пов’язана зі змінами пір року
1 березня Марі, як символу зими, приділяли особливу увагу, її під час цього називали Мара Весняна. Люди в своїх весняних ритуалах прощалися з холодами та зустрічали весну. Робили опудало Мари, носили його по вулицям, співали та танцювали, а в кінці спалювали чи топили.
Схожий ритуал проводили і на свято Купали під час дня літнього сонцестояння. Опудало чи дерево вдягали в намисто, стрічки та вінки і розпалювали вогнище. Під час святкування молоді хлопці та дівчата стрибали через багаття, танцювали і співали. Потім хлопці викрадали опудало і знов, в залежності від регіону, чинили по-різному: одні його спалювали, а інші топили в найближчій водоймі.
Свято Купали
Варто зазначити, що більшість вважає Мару, Морену, Морану і Марену однією особою, але деякі дослідники виділяють Морену як окреме божество, русалку і володарку водного царства. Саме її вважають дружиною Купала і опудалом на святах. Морена приходить навесні і змінює Мару. Можливо, під цим образом вони мають на увазі одне з перевтілень богині.
Останнім днем Мари кожного року вважали 21 грудня, коли її називали Марою Осінньою. Цей день знаменує початок холодів, морозів, сніжних покровів та заметілей. Мара набирає свою силу і стає повноцінною господаркою світу. Люди шанували її в цей день та прохали бути милостивою. Подарувати теплу зиму, захистити худобу та зимові запаси і не забирати життя.
Початок холодів, морозів.
Вважалося, що в цей день кордони між реальним і потойбічним світом стають найтоншими. Нечисть отримувала максимальну силу для взаємодії і впливу на людський світ. Звичайно, не всі створіння були злими і ворожими, серед них було багато нейтральних і добрих. Тому люди прагнули і задобрити їх, і захиститися одночасно. Виготовляли різноманітні обереги від злих духів та намагалися налагодити спілкування з добрими силами.
Мара Зимова
Окрім потойбічного світу, не слід було забувати і про реальний. В ці дні люди завершували підготовку до зими. Готували припаси і взагалі все, що могло допомогти їм успішно пережити зиму. Звичайно, все це потрібно було робити заздалегідь, а Мара Осіння неначе натякала, що далі вже цим займатися пізно і до роботи знов приступає найлютіша з її проявів - Мара Зимова. Цикл життя і смерті підходить до свого завершення, щоб наступного року все змогло повторитися знов.
Джерело vsviti.com.ua
Мара в українській міфології: легенди, міфи, трактування
Мара — одна із головних богинь в українській язичницькій міфології, легенди та міфи про яку збереглись у більшому обсязі, ніж про багатьох інших божеств. Її часто протиставляють богині Ладі, ділячи їх обох на “чорне” та “біле”. Проте це не зовсім вірно, адже Мара не є протилежністю богині Ладі. Хто ж вона насправді така? Ми розглянемо найбільш поширені міфи і легенди про цю богиню. Що якраз доречно, адже з настанням зими, за легендами, природа переходить у володіння Чорнобога — батька Мари.
Уявлення про Мару
Мара або Марена у часи дохристиянські була однією із головних богинь на території Русі. Проте, образ її сучасним українцям навряд сподобається — це богиня зла, ночі, жахів, мороку і хвороб. Володарка Підземного Світу — Наві та повелителька смерті. Вона вважається покровителькою усіх нечистих сил. Як мінімум, тринадцять із них — її рідні дочки.
Мара має здатність посіяти серед людей брехню (ілюзію), сварки, недуги. За однією з легенд, вночі вона ходить по вулицях, тримаючи в руках власну голову та вигукує імена місцевих жителів. Хто до неї озветься, той помре.
Живе богиня у своєму царстві Наві, за річкою Смородиною. Шлях до Наві пролягає через Калинів міст, який знаходиться під охороною Триглавого Змія, відомого нам із багатьох казок (сузір'я Дракон в астрології, стихівя Вогонь, в міфах і легендах - Диявол).
Легенди про неї часто пов’язані із протистояннями дня і ночі, зими та літа. Згідно з однією — це вона ковтає Сонце взимку та сіє навколо холод. Згідно з іншою — вона полює на богиню неба Коляду, аби та не народила нове Сонце.
13 дочок Мари
Вище ми вже згадували про те, що у богині за легендами було 13 дочок. Всі вони були від Змія-дракона і називались кожна тією лихоманкою, як уособлювали:
Трясея — несе хвороби і смерть.
Огнея — сіє тиф та інші хвороби, від яких піднімається сильний жар.
Ледея — несе застуди та обмороження всьому тілу.
Гнітея — несе пригноблення, відбирає апетит, викликає нудоту.
Глухея – із імені не складно здогадатись, що вона відбирає слух.
Гринуша — викликає хрипоту, кашель, бронхіт.
Пухнея — пускає набряки по тілу.
Жовтуша – внесе хворобу жовтяницю.
Коркуша – заражає коростою, віспою, чиряками і струпами, корчить жили.
Глядея — може до божевілля замучити людину безсонням.
Ломея — несе ломоту та хвороби кісток.
Сухея — висушує до смерті хвору людину.
Нивея-Танцівниця – із тринадцяти сестер найстарша. На відміну від усіх інших, вона несе хворобу не фізичну, а психічну. Насилає на людину безумство, яке вже не можливо вилікувати — воно неодмінно доведе до загибелі. Танцівниця вона, тому що піч час навіювання чар закочує очі, танцює та сміється, адже це для неї весела забава.
День Мари
На території усієї Русі її днем вважалось 13 січня. Вважалось що для Мари цей день — пік її сил та можливостей. День Мари вважався зовсім не святом, а навпаки періодом нещасть, тож всі поводились обережно, аби не накликати на себе біди. Ще б пак, цього дня на вулиці виходили всі її 13 дочок.
Відомо про таку традицію на 13 січня: ставити біля порогу молоко, хліб, солодощі. Та не для богині, а для домовика, аби він мав сили пильнувати дім і вберіг усіх його жителів від лиха.
Слід зауважити, що слов’янська міфологія не була такою простою та примітивною, як здається нам зараз. Всі поняття про темних та світлих божеств не ділились на категорії добра і зла. Наші предки вміли глибше вдивлятись у сенс речей та шукати істину навіть у таких поняттях як життя та смерть.
Чи така лиха мара як ми зараз її уявляємо?
Як ми вже писали вище, Мара не була протилежністю богині Лади, скоріше була їй рівнею. Нічим не поступалась і у красі: богиню описували красунею із видатною зовнішністю. Темноволоса, бліда і струнка, вона була уособленням гідності і жіночої сили.
Їй приписували управління всіма водоймами, снігами та льодом. Саме з неї був взятий образ суворої повелительки зими — сніжної королеви. Як доказ того, що її не сприймали як щось “зле”, те, що вона вступає у володіння з настанням зими в парі із богом Велесом — одним із найбільш шанованих божеств у язичницьких віруваннях.
У язичницькій міфології не існувало співвідношень “ночі” та “смерті” із чимось стовідсотково злим. Адже це не кінцева точка, а частина циклу. Після кожної ночі настає день, після кожної зими — весна. А після смерті — переродження. Тож богиня Мара, як і всі ці явища, була не уособленням злого, а важливою частиною гармонійного всесвіту. (одним словом - Гармонія)
