КАРПОВ ВАЛЕНТИН - Прогноз долі

2025-04-04

ID258_прогноз-долі.com.ua_04042025_2202

КАРПОВ ВАЛЕНТИН ЄВГЕНІЙОВИЧ - КНИГА Акценти сивої давнини (окремі відрізки книги для осмислення)

На питання: «У чому суть зв'язків людини з великим Космосом»? Вона пояснила на прикладі будови людського організму: «Весь він пронизаний кровоносними посудинами».

Так і жителі планети Земля, у великому Космосі становлять одну з артерій, одну судину, що несуть життя в Всесвіті. Але, коли занедужує який-небудь орган, потрібне оперативне втручання. Своїм недобрим відношенням до Космосу жителі Землі нагадують такий хворий орган, тому Космічний Розум, неодноразово пропонував жителям планети Земля: або почати активне лікування всього людського організму, або залишити його в нинішньому стані, що природно приведе до погіршення стану і «викличе гангрену». Це захворювання може привести до знешкодження усього людства на планеті Земля. Цього допустити не можна. Думайте, земляне, але ваш час - обмежений.

У нашого допитливого читача - є питання: чи все загублено для тих жінок, що втратили невинність, але бажають мати сім’ю? У Православній Церкві - в обряді Водохрещення і Таїнстві Покаяння можна знайти друге народження й зброєю Духа зруйнувати фізичну неміч. Але покаяння повинне бути щире, щоб у нього були гідні плоди, - тобто, щоб внутрішньо змінитися, щоб душа очистилася і перетворилася. З духовної точки зору телегонія розуміється дуже просто: душа впливає на тіло.

«Гени» - це емоції, які наклали ся на душу молодої жінки задовго до зачаття майбутньої дитині. Знайте, якщо мати про щось думає - це обов’язково відіб’ється на дітях, і обов’язково народяться схожими на того, кого вона полюбила перший раз, тому що це почуття у неї було дуже сильне, практично незабутнє.

Святий Амвросій Медіоланський назвав його «даром першого шлюбу» від Бога. Воно виникає навіть при відсутності фізичної близькості, - саме тому раніш дівчат ховали в теремах. Так що цнотливість зберегти не просто, а повернути - ще більша праця.

Зате велика нагорода: діти від цнотливих батьків – це від Бога.

Українську націю врятують незайманки? Втрата дівчиною цнотливості до шлюбу стала темою багатьох «сальних» анекдотів. І вулицями ходять чимало ще зовсім сопливих дівчат, які можуть гонорово кинути ровесниці: «То ти в свої тринадцять ще з хлопцем не спала? Ну, зовсім відстала від життя! Я вже давно «попробувала» і не з одним».

Було б дуже смішно, що таким можна пишатися, якби не ставало так сумно. Але, виявляється, мова йде взагалі про трагедію. Причому не лише особисту, якихось окремих сопливих дівчат та молодих жінок, а глобальну - трагедію української нації!

Давайте разом послухаємо думки іншої людини - доцента Тернопільської мед.академії, лікаря-гінеколога із майже 45-річним стажем Леоніда Гута, який зазначив:

- Про перші явища телегонії і хто їх відкрив, ви же знаєте. Додатково я скажу, що ті дівчата, які з легкістю ідуть на першу, позашлюбну близькість, обов’язково повинні знати, цей перший «зальотний молодець» закладає генофонд їхніх майбутніх дітей, незалежно від того, коли і хто стане батьком в майбутньому! І якщо він був не кращих якостей, якщо в його роду були психічні відхилення, або інші спадкові захворювання, то вони передадуться і дітям цієї дівчини. До речі, відомий дослідник родоводів багатьох людей, як відомих, так і простих, професор Ломброзо зробив висновок, що позитивні риси в такому випадку передаються значно меншою мірою, ніж негативні.

Тобто негативні риси, які закладені в генах, домінують над позитивними. Причом стосується це всіх майбутніх поколінь. Наприклад, схильність до наркотиків, алкоголізму, психічні розлади, може обійти дітей, але позначитися на онуках. І чаще передаються від матері – до сина, і від батька – до дочки.

- Людина - не тварина, тому людська телегонія є набагато складнішим, а головне, ще малодослідженим явищем. Може, з певних причин сучасне суспільство і не зацікавлене у глибокому і детальному вивченні телегонії. Сьогодні самі жінки придумали термін «цивільний шлюб», щоб сховатися за нього - від аморального осуду в суспільстві. Сьогодні, на протязі одного року жінка може 10 разів «сходити» заміж, цілий місяць провести в «цивільному шлюбі» і не задумуючись про наслідки. Зовсім недавно, коли основні моральні устої ще були непохитними, недарма так ревно оберігали дошлюбну цнотливість дівчат, а тих, хто її не зберіг, назавжди таврували ганьбою.

- Тепер відповідно другої частини вашого запитання. Ви навели приклад схожості народженого хлопчика на її чоловіка, зовнішня схожість сина на фізіологічного батька - можлива, і так часто буває, але це не виключає й успадкування хлопчиком певних якостей того незнайомого йому дяді, який був першим маминим мужчиною. Та й сама мама не завжди знає щось про генофонд першого «молодця».

- Ймовірно, що людська телегонія включає в себе якісь складні впливи на рівні біоенергетики. Все це ще потрібно довго і скрупульозно досліджувати. Однак існування самого явища телегонія, вже доведене однозначно. І я теж можу навести приклад. Не так давно оперував одну жінку, директора школи із сусідньої області. Так от, в її родині мав місце такий трагічний випадок. Чоловік залишив молоду дружину, бо вона народила темношкіре маля. Як потім зізналася матері, у неї справді був інтимний зв’язок з темношкірим хлопцем, але за кілька років до заміжжя, коли навчалася в одному з київських вузів. Своєму майбутньому чоловікові, вона про цей зв’язок нічого не сказала і результат - не забарився.

- Леоніде Володимировичу, у вас величезний стаж роботи за спеціальністю, що має безпосереднє відношення до інтимної сфери життя. Чи багато, на ваш погляд, змінилось за цей час у ній з точки зору моральності?

- Якщо порівнювати моральність стосунків між хлопцями й дівчатами сьогодні і чотири десятки років тому, то це просто жахливо. Готуючи лекцію про телегонію, знайшов у літературі такий факт. Один із німецьких гінекологів, які під час Другої Світової війни обстежували українських 16-20-річних дівчат перед їх відправленням на примусові роботи в Німеччину, виявив, що майже всі вони цнотливі, навіть офіційно звернувся до Гітлера з цього приводу. Мовляв, свідчило про збереження українського генофонду, тому необхідно негайно починати переговори про перемир’я, бо народ такої високої моралі перемогти неможливо. Гітлер оскаженів, і лікаря - розстріляли, а війну ми все-таки виграли. Однак із того часу відбувся страшний занепад основних моральних цінностей.

Шлюб для багатьох перестав бути «тайною», а став чимось схожим на «цивільний контракт», який можна будь-коли розірвати. Звичними стали і дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки, особливо молоді. Бояться хіба що розголосу чи венеричних хвороб. Тим часом це загрожує непередбачуваними наслідками, як для майбутнього родин цих людей, так і для генофонду всієї нації.

- Невже такі інтимні речі можуть мати настільки глобальні наслідки?

- Люди компетентні в цьому вже давно не сумніваються.

У США, наприклад, після багаторічної пропаганди повної статевої свободи, зараз відбувається потужний відкат до споконвічних моральних цінностей, і попит на цнотливих дівчат там теж зріс надзвичайно - американці злякалися виродження нації. Нам теж треба задуматися над своїм майбутнім, бо згубна спадковість психів, злодіїв, ґвалтівників, збоченців і просто нечесних та підлих людей робить і продовжуватиме робити свою страшну справу – виродження української нації.

Покаяння – шлях до перетворення душі. Ми подякували доценту Тернопільської медакадемії, лікарю-гінекологу Леоніду Гута і перейшли до продовження нашої теми. Споконвіку всі релігії одностайно твердять про необхідність цноти. Ось чому у всіх, духовно розвинутих народів блудницями нехтували, сікли біля ганебних стовпів, побивали камінням. Цікаво те, що про явище телегонії, в ті стародавні часи, вже знали наші предки і суворо карали блудниць.

Таїнство шлюбу дає сім’ї ті крила, на яких можна злетіти у Вищий світ і живити сімейне життя благодатною любов’ю до Бога й один одного.

З духовної точки зору телегонія розуміється дуже просто: душа впливає на тіло.

… - саме тому раніш дівчат ховали в теремах. Так що цнотливість зберегти не просто, а повернути - ще більша праця. Зате велика нагорода: діти від цнотливих батьків – це від Бога.

Зараз уже всім відомо, що в Сонячній системі єдиним носієм розуму є наша Земля. Тому «братів по розуму» варто шукати на планетах, що обертаються навколо далеких зірокСонців. Число ж населених світів залежить від цілого ряду астрономічних, біологічних, кліматичних й інших факторів. І тільки в результаті сприятливого сполучення цих обставин, тобто необхідних для життя умов, очікується , що на планеті виникне високорозвинена цивілізація.

По своїй структурі, людина – це цікава, жива істота, яка весь час задає питання. Як і чому виникла Земля, а може її створив Вищий Розум? Чи випадково виникло людство на Землі? Як створювали інші життєві форми життя? Чи є життя – після смерті? Чому змінювалися раси на Землі і як довго це буде відбуватися далі?

У земному ядрі містяться джерела магнітного поля Землі. Припускають, що геомагнітне поле зумовлене електричними струмами, що циркулюють у зовнішньому ядрі; ці струми виникають унаслідок гідродинамічних рухів у рідкому провідному ядрі.

Силові лінії магнітного поля Землі утворюють своєрідні «пастки» для заряджених частинок, що рухаються до неї. Затримані магнітним полем Землі, ці частинки формують величезні радіаційні пояси, що охоплюють нашу планету вздовж геомагнітного екватора. Виявлено три таких пояси радіації: перший - на висоті від 2400 до 5600 км, другий - від 12000 до 20000 км. і третій на висоті від 50 до 60 тисяч кілометрів….

Наше Сонце - жовтий карлик класу G2, у Галактиці й за її межами не виявлено ні однієї зірки, основні фізичні характеристики якої повністю збігалися б з параметрами Сонця й сприяли б виникненню живої матерії.

Важливим для збереження життя й найбільш істотною властивістю нашого світила є практично постійне, протягом чотирьох мільярдів років випромінювання з коливанням енергії в межах 1-2% відсотків, що благотворно позначилося на еволюційних перетвореннях неживої матерії на Землі. Здавалося б, у таких же умовах незмінності вихідного від Сонця світлового потоку перебувають й інші планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс, тощо - однак ніякої білкової активності на них поки не виявлено.

Можливо, тому, що на відміну від них, Земля відстоїть від Сонця на відстані, що забезпечує підтримку освітленості потужністю 1370 джоулів на 1 кв.м. її поверхні. Енергетичний потік, що приходить від Сонця на Землю, залежить великою мірою від відстані до нього, і саме цей параметр земної орбіти створює самі сприятливі умови для зародження й існування живих організмів!

Сталість падаючого протягом року на Землю сонячного потоку підтримується ще одним параметром земної орбіти - її ексцентриситетом, що дорівнює 0,02 і забезпечує майже круговий рух планети навколо Сонця.

Сучасна фізика показала, що існування нашої світобудови забезпечується перевищенням рівня електромагнітних сил над гравітаційними в 1040 разів.

Продовжуючи тему, ми повинні вислухати думки Бондар Людмили Василівні (на фото) з Міжнародної організації «Центр космічних зв’язків» м. Донецьк. Відповідно до сутності людини і її зв’язків з космічним світом, вона зазначає: Людина створена великим Космічним Розумом як експериментальна істота для перевірки впливу фізичного тіла - на розвиток розумових здатностей індивідуума. І вона відразу зазначає, що експеримент не вдався в тому плані, у якому він був задуманий. Людина багато приділяла уваги своєму зовнішньому вигляду, при цьому люди майже не вдосконалювали свою душу й свій розум. На даному етапі, цей експеримент перервати не можна, тому що порушиться хід розвитку Всесвітніх законів, тому що в ланцюзі розвитку Всесвіту закладений код людини як один із складових елементів. Як не можна побудувати будинок без наявності всіх необхідних складових, так не можна в цей момент видалити людей із циклу розвитку Всесвіту.

На питання: «У чому суть зв'язків людини з великим Космосом»? Вона пояснила на прикладі будови людського організму: «Весь він пронизаний кровоносними посудинами». Так і жителі планети Земля, у великому Космосі становлять одну з артерій, одну судину, що несуть життя в Всесвіті. Але, коли занедужує який-небудь орган, потрібне оперативне втручання. Своїм недобрим відношенням до Космосу жителі Землі нагадують такий хворий орган, тому Космічний Розум, неодноразово пропонував жителям планети Земля: або почати активне лікування всього людського організму, або залишити його в нинішньому стані, що природно приведе до погіршення стану і «викличе гангрену». Це захворювання може привести до знешкодження усього людства на планеті Земля. Цього допустити не можна. Думайте, земляне, але ваш час - обмежений.

Взаємозв'язок планет у космічному просторі.

Перед тим, як перейти до викладання взаємозв’язків в історичних процесах, а стародавня історія вже містила уявлення про минуле і майбутнє людства на планеті Земля, ми пропонуємо послухати думки громадського діяча Кіровоградського регіону Олени Горбенко (на фото). По тій причині, що читачеві необхідно зорієнтуватися, який мають вигляд жителі на інших планетах Всесвіту, які між ними відносини, як вони ставляться до планети Земля? Не для кого, вже не є секретом те, що планет, заселених іншим розумом, у великому Космосі безліч. Всі заселені розумом планети можна поділити на дві категорії:

1) жителі яких служать добру й справедливості у світлі Всесвітніх рішень;
2) інші жителі, які прагнуть установити свої закони у Всесвіті.

Візьмемо термін «безліч планет», заселених доброзичливим Вищим Розумом. Поговоримо про це. Перш за все ви повинні зрозуміти, що серед «безліч» зірок, видимих на Землі в телескоп, у Сонячній системі одна третина планет, це ті, що заселені зверх розумними істотами надзвичайно позитивного плану.

Крім Сонячної системи, у великому Космосі є ще до десятка зоряних систем, у яких є планети з зверх розумним населенням якщо бути правильним, то кількість заселених планет з зверх розумними технологіями у всіх зоряних системах, займають третю частину від всіх планет.

Так, що ж таке - зверх розум?

По-перше жителі таких планет мають вираження в різній формі. Вони можуть бути енергетичними, безтілесними особами, що формують свій зовнішній вигляд залежно від того, з ким вони спілкуються. Відповідно до слова енергетичні, уяви собі енергетичний кокон людини, відділений від фізичного тіла й спресований, грубо говорячи, під тиском сотень атмосфер - в ущільнену енергетику. Цей енергетичний згусток є носієм того, чи іншого розуму в мільйон разів вище розуму людини. Можна сказати, що жителі цих планет є правою рукою великого Космічного Розуму, провідником його ідей і законів у всьому Всесвіті. Такий розум знає й уміє з погляду землян абсолютно все, для нього немає неможливого. Для землян спілкування із зверх розумом велике благо, що збагачує мозок і душу та сприяє придбанню знань, відомостей і пізнавання догм Всесвітнього Розуму. Сам же зверх розум ставиться до землян, як до дітей колискового віку й плекає їх як малих дітей. Будь-який ніжний людський початок знаходить відгук у душі зверх розуму, а найменша дурість і брутальність ранить і приносить йому біль.

Так хто такі, жителі інших планет. Планети, які заселені жителями інших планет, і які бажають, (прагнуть, або хочуть) вирватися з-під впливу законів великого Космічного Розуму, потрібно класифікувати на 4 категорії:

1) - жителі-особини з високим рівнем розвитку розуму, здатного мислити майже на рівні зверх розуму;
2) - жителі-особини з обсягом розвитку розуму менш чим у жителів планет 1 категорії;
3) - жителі-особини з обсягом розвитку розуму як у жителів 2 категорії, але з агресивними і темними душами;
4) - жителі-особини, що не бажають розвивати розумові здатності, тому що гординя їх перевершила всі можливі межі, і вони по своїй дурості вважають себе подібними до Богів.

Всіх жителів з 1 по 4 категорії поєднує одна загальна якість, нездатність зрозуміти, що їхнє існування - це воля великого Космічного Розуму (воля Всесвіту).

Погубити їх, Всесвіт не бажає й дивиться на них, як експериментатор спостерігає за піддослідними істотами. Справа в тому, що при однаковому процесі розвитку планет, що населялися протягом мільйонів років, все йшло своїм шляхом і приводив до дійсних результатів. Наприклад на вашій планеті Земля існувало кілька рас, так й у великому Космосі, на інших планетах існувало кілька спонтанних галузей, що по-різному розвивалися. Цикли розвитку Всесвіту допомагають змінити духовну суть жителів інших планет. Ви звернули увагу, що планета Земля не названа ні в 1, ні в 2 категоріях планет великого Космосу. Це не помилка, цей розподіл планет Всесвіту, що не стосується землян. Для них планета Земля - оазис, дитячий сад дивних, по мірках наших жителів - людей. Нас виділили в особливу категорію, вірніше, Всесвітній Розум поставив вас поза категоріями. Люди нашої планети, створені як експериментальні тілесні істоти, що не укладаються в загальні рамки. І за нами спостерігають всі жителі великого Космосу з надзвичайним інтересом і цілями, які у кожній планеті – різні.

Але, якщо для зверх розуму ми - об'єкт любові й турботи про збереження чистоти наших душ, то для жителів планет з 2 категорії, ми представляємо об'єкт для загарбницьких цілей. Кожна планета переслідує свою мету. (Примітка: Планет 2 категорії – 50% від планет 1 категорії Всесвіту. Всі жителі інших планет зацікавлені нами).

Кожна планета хотіла б, щоб земляне успадковували ті риси й властивості, які властиві їхнім жителям. У нас є багато «космічних друзів», які вміло, а іноді не зовсім уміло користуються своїми колосальними можливостями для тиску на наш розум, психіку, енергетику, почуття, на все, що піддається не прямому впливу з метою, одержати свої копії у фізичному тілі землян.

Таке сильне бажання жителів інших планет знаходить різкий опір з боку Космічного Розуму. Але він не може силою перекрити канали впливу на людство з боку космічних прибульців. Є один шлях: люди повинні самі вибрати правильний шлях свого вдосконалювання й шлях добра. Вибрати той шлях, що нам буде ближче для чистоти душі й помислів, шлях істини, а істина належить Всесвітньому Розуму. Йде нова Ера, ідуть на Землю нові люди, вони йдуть не ззовні, вони йдуть від матері Землі. Ми у Всесвіті не є відрізаною часткою. Ми - складова життя великого Космосу й кожна наша земна часточка має зв'язок із цим Космічним життям.

Великі істини Всесвітнього Розуму

Скичко С.П. із Запоріжжя, (на фото) з Міжнародної організації «Центр космічних зв’язків», опираючись на думки свого наставника із Донецька, Людмили Бондар звертає увагу на словосполучення «Великий Космос», де зазначається не тільки те, що перебуває за межами планети Земля, але й сама людина з планети Земля. Ви знаєте, що великий Космос контролює життя буквально кожного землянина, і при цьому задовго до народження й до закінчення фізичного життя.

Далі Скичко С. П. повертає розмову «про людські душі». Що відбувається з людськими душами, це дуже відповідальний процес і заслуговує на окреме викладення думок. Початковий контроль над майбутнім життям, починається з того, що великий Космічний Розум визначає час, місце й двох жителів Землі, від яких відбувається зачаття плода – майбутнього землянина. Цей процес дуже не простий, при зачатті великий Космічний Розум передбачає заздалегідь долю-життя майбутнього жителя Землі й починає його формування тіла. З самого початку, тіло не має матеріального і фізичного змісту.

Початкове тіло – це розум-згусток в одну мільярдну частку власного тіла. Це маленький код, проте має таку силу, що вирішує всю подальшу долю людини. Без цього космічного коду не з'являється жодна людина на Землі. В своєму зародку, несе в собі інформацію про те, що з нею відбудеться в житті або в смерті.

В той же час там закладена генетична пам'ять предків, усіх видів колишнього життя і таке інше. Слід зазначити, що тільки незначна кількість людей зможе «підключитися» до інформаційного коду таїнства Всесвіту. Це код формує всі риси людини, визначає вчинки, бажання, допомагає творити особисті задуми за своїм розсудом. Людині дається певний проміжок життя, протягом якого під невсипущим поглядом великого Космічного Розуму вона само формується.

При гідно витриманому іспиті на збереження закладених кодом гарних здатностей, почуттів, думок, людина вступає в права, надані їй Всесвітнім Розумом при зачатті. Людина, якщо це слово для індивідуума можна написати з великої букви, є істота наближене до Космічного Розуму. Наближеність ця визначається не ступенем розуму, тому що не можна порівняти розум жителя Землі з великим Космічним Розумом. Ця наближеність визначається ступенем доброти, інтелекту, розкриття своїх внутрішніх здатностей, любові до ближнього, любові до матері своїй Землі, любові до всього сущого у всьому Всесвіті. Наша душу - це сполучна ланка між фізичною сутністю й великим Космічним Розумом.

Тепло вашої душі відбивається в очах, радість від життя відбивається на собі.

Що потрібно зробити тобі, щоб довести до землян «Великі істини Всесвітнього Розуму»? На наш погляд це:

І). Не жаліючи себе, не думаючи про негожість із боку інших, не щадити самолюбства, говорити від всієї душі слова: Люди, ви загинете самі і можете знищити планету Земля, якщо не переглянете свої погляди і дії, що йдуть супереч Законів Всесвіту.

2). Нехай кожний з землян, візьме за правило порівнювати свої вчинки відповідно до загальносуспільної моралі. І ніхто не може й не має права діяти інакше. Байдужність й егоїзм повинні поступитися місцем добру по відношенню один до одного. Прагнення до матеріального статку, багатьом землянам закрили душу й очі до добра й любові до ближнього. Але запам'ятаєте: ніякі матеріальні блага не врятують тих, хто став бездуховним, себелюбним і жив тільки для себе. Немає у Всесвіті сили, що піде рятуйте людину з темними намірами душі. Сили зла, сили себелюбності, сили егоїзму, матеріальне самозбагачення не врятують фізичне тіло від самознищення.

3). Всесвітній Розум та Великий Космос просять жителів планети Земля: По-перше, навчитись чути Космос. Космос із нами говорить щомиті, він з нами розмовляє годинниками, днями, тижнями. У чому проявляються ці бесіди? Всесвітній Розум через свої тонкі нитки, що надходять до людських душ, намагається звернути нашу увагу, думки, почуття до того, щоб ми зробили маленький і самий елементарний крок, на який здатна навіть маленька дитина, - земляни не єдині в Космосі і що мільярди років існують Закони Всесвіту, які порушувати не можна.

Не знищить себе так, як це зробили попередні раси. По-друге, земляни повинні знати, що вони розумні не настільки, як інші жителі планет, що населяють Розумний Всесвіт. Ми перебуваємо в Космічному співтоваристві і це Космічне співтовариство відчуває біль за знищення землянами планети Земля, темною масою злісних думок, егоїстичних устремлінь. Це маси енергетичні. Великий Космос, очищаючи вашу планету, періодично забирає у свої «сховища» величезні маси зіпсованої, покаліченої нами атмосфери планети Земля. Ми своїми руками губимо Матір Землю, а втекти з неї, земляни не можуть. Задумайтесь над цим.

По-третє, сьогодні Всесвітній Розум дивиться на землянин і думає скільки вони ще будуть порушувати загальноприйняті завіти Всесвітнього Розуму, скільки ще треба пробачати за бездуховність, за аморальні вчинки, думки і діяння. Планета Земля оточена інопланетними представниками, вони є всюди: на Землі, на Місяці, у космічному просторі, тощо. Земляни, схаменіться, ви переступили межу, за якою у вас не має майбутнього.

Тому що чистота помислів і дій - це життя всієї Вселеної, чистота духовна - це наснага й ніжність всього Всесвітнього Розуму. Головну роль у хворобі душі і її лікуванні грають розум і помисли. Коли в хворобі з'являються прояви лукавого, прості помисли утворять складні, а потім з'являється бажання, що направляє людини до здійснення грішних дій. Саме тому ми завжди розглядаємо, з одного боку - розум, а з іншого боку – помисли і дивимося, як проходить зцілення людської душі.

(Примітка: Розум - здатність людини мислити, відображати і пізнавати речовий світ, а також її загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань; кажуть: «Розум - це скарб людини»; «Бачить око далеко, а розум ще дальше»; «Нічому не дивуватися - ознака великого розуму»; також слово за значенням багато в чому перетинається з поняттям мудрість (відповідно розумний/мудрий, на противагу дурний–дурень): «Кому біда прийшла, того й розуму научила»; «Розумний всякому дає лад»; «Розумний іде вперед і оглядається назад»; «Розумний розсудить, а дурень осудить»; також у деяких усталених сполуках маємо поєднання обох понять в одному вислові (дурний розум - дурість; з дурного розуму - по-дурному). Наприклад, «Людей питай, а свій розум май»). Настав час закінчити розгляд «Великих істин Всесвітнього Розуму» і перейти до теми «Взаємозв’язок історичних процесів».

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДСТВА - КРИС… РЕТ… ТЕРРА…

Скільки копій зламано в суперечках про походження людства! Як наших імовірних предків згадувалися мавпи, біблійні Адам й Єва, і навіть інопланетяни. От ще одна оригінальна версія: нашим прабатьком може бути самий звичайний... пацюк! Давайте розберемося і з’ясуємо чому деякі народи вважають пацюків – «священними гризунами».

В індійському селищі Дешнок є храм, присвячений богині Карні Мата. Живуть у ньому більше 20 тисяч пацюків. Всі вони вважаються дітьми богині. Щорічно в Дешнок стікаються тисячі прочан з усією Індії, щоб засвідчити гризунам свою повагу.

Мало того, у цьому селищі й поза стінами храму, пацюк - є священною твариною. Виявлений в будинку селянина пацюк, ніколи не буде вбитий, або отруєний. Його впіймають і віднесуть пустелю й відпустять. Місцеві індуси вірять, що людина почала свій рід саме від пацюка й що після смерті вона знову стане - пацюком.

Невже пацюки й люди справді мають загальних предків?

Як затверджують останні дослідження закордонних учених, у геномі людини присутню близько 35 000 генів. Але тільки 232 з них не зустрічаються більше в жодного живої істоти на Землі, останні 34768 - можуть зустрічатися. Під час експерименту, що проводили фахівці з Національного інституту дослідження генома людини (США), людську ДНК порівнювали по черзі із ДНК шимпанзе, бабуїна, кота, собаки, корови, свині, пацюка, миші, курки й трьох видів японських екзотичних риб.

Результат експерименту поставив учених у тупик. Виявилося, що по генетиці ми ближче всього саме доБ гризунів, (пацюків) у яких запозичили 70 відсотків своїх генів! Ось чому всі нові медичні препарати випробовують саме на пацюках, а не на мавпах, собаках або кішках? Чи не тому, що щурячий організм так подібний з людським? «А як же зовнішність»? Мавпа хоча б зовні схожа на людину, - заявляють прихильники теорії Дарвіна. Однак, затверджують учені, по фізіологічній будові організму ми досить сильно відрізняємося від приматів й у той же час маємо чимало загального з пацюками.

Існує версія, відповідно довгих досліджень, всі живородні ссавці, включаючи людину, утворилися від найдавніших гризунів, що жили на Землі більше 160 мільйонів років тому, у юрський період, одночасно з динозаврами.

Недавно їхні окам'янілі рештки були знайдені в китайській провінції Ляонін. Причому пацюки при житті мали одну цікаву особливість - вони відмінно лазили по деревах!

Так що ж, ми й справді в давній давнині могли бути пацюками?

До речі, давно відомо, що пацюки вкрай розумні, хитрі й добре навчаються. Варто дати декільком особам отруєну їжу, від якої загине хоча б одна з них, так останні пацюки зроблять відповідні висновки і відмовляться від отрутних ласощів! Зграї пацюків визнають тільки «своїх», безжалісно винищуючи чужинців з інших зграй. На чолі щурячої зграї завжди стоїть найбільш сильний і розумний самець. Одноплемінники підкоряються йому беззаперечно. Відомі випадки непояснених масових навалів пацюків.

Так, в XІ сторіччі вони проникнули в Європу в трюмах кораблів, і прибульці з далекої Азії, принесли страшну чуму людям.

В XІ столітті щурячі полчища захопили Астрахань. На очах у переляканих жителів міста пацюки перепливали р. Волгу...

У роки Великої Вітчизняної війни була відзначена міграція пацюків із заходу на південний схід разом з гітлерівськими окупантами. Кілька разів вони «захоплювали» Сталінград. В 1942 році пацюки вперше появилися в Ташкенті.

Ленінградська блокадниця К. Логинова згадує, як шеренги пацюків рухалися по Шліссельбургському тракті убік млина де мололи борошно для хліба, видаваного по картках жителям Ленінграда, а пацюки навіть вдень, робили напади на млин...

У Москві пацюки осіли всерйоз і надовго. Сьогодні в місті розплодилася небачена кількість гризунів, особливо їх багато в підземеллі, метро тощо. Дослідник В. Чорнобривий, зіставивши численні факти з «історії» пацюків, прийшов до висновку, що ці тварини більше розумні, чим ми собі представляємо. Наприклад, вони ділять між собою «сфери впливу». Сірі пацюки в 1970-х роках улаштувалися в Тулі, вигравши битву за це місто в живучих там з кінця XІ сторіччя чорних побратимів.

У Закавказзі сірі селяться в підвалах і льохах, а чорні живуть - на горищах.

Парапсихологічні здатності пацюків - притча на язиках!

Всім відомо, що хитрі звірки заздалегідь залишають корабель, якому призначено затонути, але мало хто знає, що пацюки запросто чують й інші небезпеки. Так, у середні століття під час спалаху чуми вони залишали міста, охоплені епідемією (яку самі ж і поширили). Нерідко пацюки передчувають землетруси.

Але якщо все це ще можна пояснити якимись природними причинами, то яким чином вони довідаються про майбутні техногенні катастрофи?! У війну перед бомбуваннями Сталінграда всі пацюки тікали з міста. Вони також бігли з кораблів, які на другий день (!) були знищені торпедами.

Дивна властивість цих тварин - виживаність у суперекстрамальних умовах. Пацюки, як з'ясувалося, здатні адаптуватися майже до будь-якого клімату. Були випадки, коли вони подовгу жили в холодильних камерах і виводили потомство при температурі майже -20°С.

Працівники метро, асенізатори і ті кому доводиться працювати в підвалах і під землею, можуть чимало повідати про представників щурячого роду, що живуть у тунелях, колекторах, каналізаційних люках. Ніхто поки не може з вірогідністю сказати, чи існують насправді гігантські пацюки-мутанти, про які неодноразово писала «жовта» преса, але відомо, що під впливом хімічних і радіоактивних речовин змінюється фарбування щурячої вовни.

Різнобарвних пацюків неодноразово бачили у Москві. Може, якісь космічні сили допомагають виживати на нашій грішній Землі цим малосимпатичним істотам? Боротьба з ними ніколи не давала стовідсоткового результату. Навіть після ядерної війни найбільше шансів уціліти - саме в пацюків. У силу фізіологічних і генетичних особливостей ці тварини можуть легко перемогти в екологічній гонці на виживання інші біологічні види, у тому числі й Hоmо sаріеnsе. Для чого? Невже щоб заснувати «свою» нову цивілізацію?! Таке майбутнє для людства - важко представити.

…

Паралельні світи… Для одних – це фантастика, для інших – реальність. Вже навіть є перші свідоцтва можливого їх існування, навіть виявлені точки зіткнення нашого Всесвіту з іншими. Паралельний світ, це як кажуть вчені, - альтернативна реальність, що є поруч з нашою і якось співіснує. А ще кажуть, що є цілі мультивсесвіти, кожен з яких існує собі, не дуже заважаючи один одному, хоча часом перетинаються, і відбуваються різні збудження: полтергейст чи телепортація істот (людей чи гуманоїдів) із світу - в світ. Нажаль територія України – одне із місць, де найбільше перетинаються паралельні світи.

Усе, що ми маємо тепер в сенсі людської культури, мистецтва, науки і техніки – усе на 60-70% підпадає під творчість арійців. Ґрунт України – то містичне місце Землі, де відбувається передача естафети знань від послідовно змінюючих однаодну рас планети: лемурійської, атлантичної, арійської і (далі від п’ятої – до наступної шостої раси).

Аби було зрозумілим, про що саме піде мова у книзі, ми подаємо інформацію про сперечання різних наукових думок, про не сприймання історичних фактів та про найпоширеніші псевдонаукові теорії стародавньої історії України. Коли одні люди – не люблять інших, це зрозуміло, але коли йде повне неприйняття фактів історичного минулого українського народу, це викликає занепокоєння.

У своїй творчості перші дослідники приділяють основну увагу давнім аріям (індоєвропейцям), арійським корінням українців, несамовитій давнині слов’ян та українців зокрема, пов’язують походження українців з трипільською культурою доби мідного віку та прадавньою на пів легендарною державою «Арата». Вказується також на те, що саме Україна (а не Месопотамія, Єгипет, Близький Схід) є місцем виникнення світової цивілізації як такої, і в усій решті «великих винаходів людства»

Ганс Ф.К.Гюнтер у своєму творі «Обрані роботи з расології» зазначав: «Західна й північна Україна це область динарської раси, особливо Харківська, Полтавська, Київська й Чернігівська області. На заході ця область доходить до Волині, на сході - до Волги. У Поділлі переважає динарсько-східна суміш, у Галичині відсоток східної раси збільшується, чим далі на захід, тим більше. Жителі Карпат – це суміш східної й динарської рас.

Трипілля – як праслов’янська Арата

1). Отже, по порядку. Юрій Шилов, автор численних сенсаційних праць, зокрема: «Праісторія Русі-України VII тис. до н.е. - I тис. н.е.» (1998), «Гандхарва - арийский спаситель; Ведическое наследие Поднепровья» «Велесова книга» та актуальність прадавніх учень» (2001), «Джерела витоків української етнокультури XIX тис.до н.е. - II тис. н.е.» (2002), «Праслов’янська Арата» (2003), «Истоки славянской цивилизации» та «Чого ми варті» (2006). Праці Ю.Шилова видаються у Києві та Москві, оскільки його ідеї користуються попитом як у українських, так і у російських читачів. Популяризатором ідей Ю.Шилова є адміністрація київського приватного вузу «Міжрегіональна Академія Управління Персоналом» (МАУП), котрий видає щороку значний обсяг літератури. Ю.Шилов починав як професійний археолог, але його професійне зростання виявилося доволі нетривалим. Згодом він був змушений після низки скандалів залишити Інститут археології НАН України з причин, які ми не будемо зазначати. Юрій Шилов дійшов висновку, що стародавня Трипільська культура була найстародавнішою в світі державою «Аратта», і становила собою не тільки матір усіх стародавніх цивілізацій (Шумер, Єгипет, Китай тощо), але була одночасно колискою трьох братніх народів: українців, росіян та білорусів. Після її розпаду, частини трипільців розійшлися, утворивши білорусів, українців та росіян. Останні подалися до Малої Азії, де заснували легендарну Трою. Після спалення Трої греками, її захисники трипільці-росіяни втекли до Італії. Подорож трипільців-росіян тривала через Італію (етруски-русскіє) до Скандинавії (варяги) і далі на Русь. Коло замкнулося. Після татарського погрому Києва ця публіка помандрувала на Верхню Волгу будувати Російську імперію. Таким чином остання є «прямой наследницей древнейшего государства Аратти, и следовательно хранительницей этнокультурного корня индоевропейских народов и земной цивилизации вообще».

Не будемо писати докладніше, бо більш пильно і фахово до праць Ю.Шилова придивляються експерти з другої групи: Леонід Залізняк, Віталій Отрощенко та аналізує М. Відейко.

2). Знавець священних віх на арійському шляху – Юрій Канигін. Він є автором низки також сенсаційних праць: «Шлях аріїв» (1995) та «Віхи священної історії: Русь-Україна» (1999) українською та російською мовою з щорічним перевиданням, «Начало и конец времен: Новый взгляд на историю» (2005), «Последние времена: Новая парадигма истории» (2006). Варто процитувати анотацію до «Віх»: автор, осмислюючи окремі історичні факти і події, змальовує картину інтелектуального та духовного розвитку цивілізації з найдавніших часів. Показує, що колискою світу після Всесвітнього Потопу стали регіони Північного Причорномор'я, зокрема українські землі. Нетрадиційний підхід до розкриття теми, насиченість фактами, доступний виклад роблять цю книгу цікавою для широкого кола читачів. Стиль автора художньо та публіцистично досконалий, що забезпечує його книгам небувалу популярність.

Усе - щира правда, але експерти з другої групи зазначають дивний спосіб осмислення окремих фактів, які або вигадані, або відірвані від усіх інших фактів, відомих науці; підхід, дійсно нетрадиційний, а виклад дуже доступний; популярність – таки є; звісно, що інші не витримують конкуренції. Проти кого написана книга, автор зазначає одразу. У передмові до «Віх» Ю.Канигін перераховуючи свої здобутки, одразу змішує до купи праведне і грішне: «моя предыдущая работа «Путь ариев», вызвавшая «скандал в благородном семействе» официальных историков и философов, а также в среде масонствующих проповедников учения Николая и Елены Рерихов».

Наукова спільнота гуртом приєднана до іншої, набагато більше небезпечної для Ю.Канигіна команди містиків та оккультистів. Зауважимо одразу, що друга група експертів заявила: скандалу у науковців ця книжка аж ніяк не викликала, бо не належить до наукових, - археологи ніколи не дискутують з фантастами.

Мотивація автора – суто патріотична: він врятовує історію українців та слов'ян від знецінення, меншовартості, цитуючи сумні щодо давнини та історичного значення слов'янства вирази Гегеля, Маркса та академіка Дмитра Ліхачова. Останній шанований автор критикований за те, що визначає початок руської культури 988 р. (хрещення Русі). Запізно взявся. От Юрій Канигін суттєво її поглиблює і буквально рятує нашу історію від «німецького засилля», постульованого офіційною наукою.

Критикуючи «німців», які зневажали слов'ян як «неісторичний народ», він надалі легко запозичує аргументацію німецьких арійських теорій та їхній зміст. Єдина різниця - ті, хто були германцями-арійцями у мареннях Г'юстона Чемберлена, (теоретика вищості германської раси, один з натхненників нацизму. Автор книги «Підстави ХІХ віку» (1899), у якій виклав бачення історії, в якій одвічно конкурують творці та носії цивілізації – арійці та підступні руїнники і виродженці – євреї.) та Альфреда Розенберга (провідного ідеолога нацизму, рейхсміністра східних територій. Автор сенсаційної книги з викладом арійського бачення історії «Міф ХХ століття» (1929). Страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу), - тепер стають аріями-українцями.

Ю.Канигін стверджує, що Г.Чемберлен так і не дав правдивої відповіді на питання, ким насправді за національністю був Ісус Христос, лише з тої причини, що «пошуки генетичного коріння Христа уводили … у Прикарпаття та Придніпров'я». На цій патріотичній мотивації Ю.Канигін будує версію про галілеян, які не були юдеями, а отже й євреями. Вони – це галати, до цього - галли (кельти-індоєвропейці), могли прийти лише з України, бо в Україні є Галичина.

Суттєвими моментами теорії автора, (віхами священної історії) є такі: «Ми вийшли з Атлантиди», «Друга Атлантида», «Праукраїна: етнічний казан Індоєвропи». Ці цікаві процеси і події з хвилями всесвітнього потопу відносять нас разом з Ю.Канигіним на українські терени. «Земля Праукраїни – Ноєв ковчег». Тут утворилася перша світова держава Аратта.

…

У Біблії ж читаємо: «Бог на нічому повісив Землю» (Іов. 26, 7), «Бог над земним кругом возсідає» (Ісайя. 41, 22), отже маємо уявлення про космічний простір та кулястість Землі. Певною несподіванкою для вчених було виявлення у 1965 р. реліктового випромінювання, з чого випливало, що близько 15 млрд. років тому світ був заповнений квантами енергії високих частот. А в Біблії й читаємо: «І сказав Бог: нехай буде світло! І настало світло» (Кн..Бут. 1, 3). Сьогодні вчені вже говорять не тільки про «народження світу з нічого», вираховують (як, наприклад, англійський астроном Ловель) уже конкретні дані температур при цьому, а й про те, що такі ж положення знаходимо в Біблії, зокрема:, про те, що «все створив Бог з нічого». Довгий час атеїсти звинувачували авторів Книги Буття в неграмотності, оскільки в ній написано, що «вивела земля з себе рослини… і дерева» на Третій день, «два великі світила з’явилися на Четвертий день, усякі ж створіння живі – на П’ятий. Але після тривалого аналізу можливостей зародження життя та наслідків згубного впливу ультрафіолетового випромінювання Сонця (і взагалі руйнівної дії прямих сонячних променів), після появи гіпотези, за якою життя зародилось у водоймах на глибинах не менше 10 м., напевне, слід визнати, що в зафіксованій у Біблії послідовності подій - є глибокий зміст. Тобто Біблія мала за мету не нагромадження точних знань з фізики чи астрономії, а розвиток людської особистості, причому передовсім не у сфері розумовій, а духовній.

…

На початку XVІІІ століття Петро I заснував Російську Академію наук. На історичному відділенні Академії наук, за 120 років її існування, там пропрацювало 33 академіка-історика. З них тільки троє росіян, включаючи М.В. Ломоносова, інші були німцями. Наприклад історію Древньої Русі до початку XVІІ століття писали німці, причому дехто з них навіть не знав російської мови! Цей факт добре відомий професійним історикам, але «сьогоднішні» історики не прикладають ніяких зусиль, щоб уважно переглянути, яку «історію» написали німці і чому були штучно створені «історичні провалля»? Відомо, що М.В. Ломоносов писав історію Русі й що в нього були постійні суперечки з німецькими академіками. Після смерті М. Ломоносова його архіви безвісти зникли. Однак були видані його окремі праці по історії Русі, але за редакцією німця Міллера. Тим часом, саме Міллер улаштовував цькування М.В. Ломоносова при його житті! Видані Міллером праці Ломоносова по історії Русі - фальсифікація, це показав комп'ютерний аналіз. Від праці Ломоносова в них мало що залишилося. У результаті, не тільки росіяни, але й українці не знають своєї історії. Від нас постійно ховали правду. Німці у будинку Романових методично «вбили в наші голови», що слов’янський мужик ні на що не придатний, що він не вміє воювати й працювати, що він може бути тільки п'яницею й вічним рабом. Тому ми закликаємо усіх небайдужих до своєї історії, хватить покори, настав час відновити справедливість, кожний народ має право на правду.

Історичні фальсифікації Русі (Перша частина) Катерини ІІ в самому кінці XVІІІ століття особисто редагувала всю історію Русі, вона заставляла «правити» історичні документи, даючи розпорядження по знищенню деяких із них і написання фальшивок. Необхідність глобальної фальсифікації історії саме в той час, було викликано захопленням Західної Русі (України) у ході розділу Речі Посполитої. Тоді виникли і «політичні завдання»:

1) - чимсь обґрунтувати придбання зовсім чужих для Росії країн, земель, територій;
2) - для придушення національно-визвольної боротьби білорусів й українців - придумати міф про те, що вони нібито завжди мріяли «жити» під владою Росії;
3) - у рамках цього міфу випливало створити ще один міф - про те, що московіти є слов'янами й Руссю, а не фінським населенням фінської Московії;
4) - для прикриття реалізації цих завдань треба було провести масову ревізію всіх літописів й історичних документів на захоплюваних територіях з метою їхнього виправлення або повного знищення.

Для реалізації цих політичних цілей, випливало вирішувати вже конкретні завдання по фальсифікації історії:

1)- створити міф про те, що Київська Русь із приходом татар раптом починає вважати Руссю (і навіть Центром Русі!), про це ми напишемо трохи пізніше;
2)- створити міф про існування «Суздальської Русі», хоча про існування такої ніхто до Катерини ІІ - не знав;
3)- створити міф про те, що Москва була заснована при участі київських князів, хоча до Катерини ІІ всі історики дружно думали і знали, що вона заснована по велінню ординського хана після 1257 року (тоді татаро-монгольська імперія зробила у своїх Північних улусах перепис всіх поселень і всього населення краю для жорсткості податного обкладання, і Москви в цьому перепису - ще не було);
4)- створити міф про те, що Московія - це Русь, а московіти - не фіни, а слов'яни;
5)- створити міф про якесь «ярмо Орди», хоча до цього всі історики вважали, що Московія три століття було надійним оплотом Орди в боротьбі з Руссю, а потім при Івані Грозному захопила владу уже у самій Орді;
6)- створити міф про те, що Дмитро Донськой боровся не за Орду, а проти Орди.
7)- і так далі. Переписуванню підлягали всі ключові моменти «слов’янської історії», Київської Русі, Московії тощо.

Тепер декілька слів про «Міллерівський слід». Начальником з «творі Російської історії», по велінню Катерини ІІ, став Герард Фрідріх Міллер, в особі так званого, перекручування «міллеровського історичного документу», тому що сам Міллер в 1783 році пішов у мир іншої. Але саме Міллер вплинув на російську історію, що складалася в ті часи. Раніше він шукав «історичні матеріали» у Заволжі й у Сибіру та вилучав матеріали, що стосуються татаро-монгольського минулого Московії (1238-1598 р). В 1792 році «Єкатерининська історія» побачила світло. З тих пір вносити що-небудь інше, в оповідальний каркас історії Російської імперії - категорично заборонялося. Член тієї комісії О.В.Храповицький (1749-1801), в 1782-1793 роках був Статс-секретарем Імператриці Катерини ІІ, у своїх мемуарах (минулих років під царською й церковною цензурою у 1862 р. та перевиданих в 1990 році в Москві) - відкрито пише, що Катерина ІІ особисто правила нову «версію історії».

Включаючи складання родоводу Російських Великих Князів. При цьому наголошувала, що писати треба не опираючись на історичні факти (бо вони «заплутані»), а «потрібному нам порядку» і «російським потребам». Цікаві фрази Катерини ІІ, що наводяться у мемуарах Храповицького. Він записував її прямі вказівки: «показати величезну міць татар і причину їхніх перемог у відсутності міцної монархічної влади» (Катерина ІІ наказала привести не менш 70-ти питомих князівств для показу «роздроблення Росії»). У тому числі в записах «про Татар й їхню силу при навалі на Росію», де імператриця почала підмінювати поняття «Росія» - на «Суздальську землю».

Особливо імператриця доручає Храповицькому створити міф про те, що росіяни - це нібито є корінні слов'яни, для чого той «Відшукав папери», (під час життя в Ермітажі) писані про стародавність Слов'ян, з вишукуванням «первісного народу». Забавні такі типові моменти в мемуарах: «Показував я ріку Сить, у Ярославській губернії. Вона впадає в р. Мологу, а Молога у Волгу.

На р. Сіті був вбитий татарами Князь Володимир Юрійович Рязанський. А Катерина ІІ наполягала, що він перейшов Волгу набагато нижче, щоб атакувати татар, але там, де вказувала Катерина ІІ - ріка Сить йшла в протилежний біг і виходило, що Володимир утікав від татар до Твері. Це не дуже втішило Катерину ІІ і вона дає наказ: «втечу князя від татар - перетворити в атаку проти татар. І з таких тисяч дрібних (й великих) фальсифікацій тотально створюється зовсім інша, вигадана історія. Показово, що про неї Храповицький говорить: «що складання Історії» і вся історія Росії, в ті часи була під кураторством імператриці.

Фальсифікація «Скіфської історії»

Не варто думати, що Катерина ІІ стала першою людиною, що написала «власну» російську історію. За 100 р. до створення Катериною ІІ Комісії, один із сучасників Петра I - Андрій Лизлов, що вмер в 1696 році, написав у 1692 році серйозну працю «Скіфську історію». Саме в цій роботі Лизлов уперше спробував викласти історію майбутньої Росії (у ті часи вона називалася Московія) і її взаємини з Київською Руссю й Золотою Ордою так, як вона була в дійсності. «Скіфська історія» охоплює час із найдавніших століть і до кінця XVІ століття.

У свій час Вел. Радянська Енциклопедія повідомляла: «Лизлов використав велике коло джерел й історичних творів (літописи, хронографи, розрядні книги, варіанти «Казанської історії», українські історичні праці, польсько-литовську хроніку, твори латино-італійських й інших авторів)». Його «Скіфська історія», як не дивно, не була видана до 1776 року, хоча поширювалася в рукописі. Цю книгу заборонили видавати, але видання книги в дуже малих тиражах відбулося у 1776 й 1787 роках і здійснив це видавець Н.М. Новиков. У відповідь на ці видання з'явився указ Катерини ІІ, що вводив цензуру на книги по історії Росії «без її високого повеління».

Книга «Скіфська історія», була двічі видана Н.Новиковим дуже маленьким тиражем, ніколи більше ні в царській, ні в більшовицькій імперії, вона не видавалася, бо та правда зводила нанівець всі «потуги» по фальшуванні історичної правди. Сам же Н.И. Новиков, встиг видати цю книгу до жорстокої Єкатерининської цензури, яка вийшла 25 липня 1787 р., згодом був арештований і надовго посаджений у в'язницю. І тільки в 1990 р., під час розвалу Радянської імперії, у Москві (в третій раз за 300 р.) була видана «Скіфська історія» незначним тиражем у п'ять тисяч екземплярів Шила в мішку не приховаєш і ми маємо надію, що при всякому ослабленні імперської цензури знову почнуть випливати праці й інших істориків, що писали правду. Слов’янські народи повинні знати правду. Ми відстоюємо своє право на правду, хватить нам «історичних проваль»

Привласнення історії Київської Русі (четверта частина). Нехай вибачать нас читачі за те, що ми в 4-й раз повертаємося до теми «фальсифікація окремих історичних документів» по тій простій причині, що створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Таких слів дотримується й док.істор. наук, професор Ярослав Дашкевич, він наголошує, що перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду тим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоб на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж самі «молодші брати» русичі-українці. Росія не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було «старшого брата - великороса» і самого російського народу.

Дивують співвітчизники, які здали свій етнонім «Русь» сусідам, а тепер навіть не знають про це. Якось у журналі «Київська Русь» прочитали таку собі характеристику: вважаю себе українцем, але не в захопленні від цього етноніма. І, закономірно, дістав на горіхи від деяких патріотів: мовляв, немає в мене достатньої любові до Отечества. Дійсно, ми всі далеко не в захопленні від етноніма «Україна» - хоча б через те, що він є свідченням нашої поразки в етнонімічній війні. Дехто зараз спитає: що таке етнонімічна війна, чи не є це плодом фантазії?

Зараз поговорімо про етноніми. Для декого це прозвучить дивно, але назва народу може визначати його долю. Що, наприклад, означало для держави, більша частина населення якої не була слов’янською, присвоєння терміна «Русь»? Принаймні кілька речей:

► - претензії на культурний і політичний спадок княжої Русі X-XIII ст., відповідно, претензії на її території;
► - слов’янізацію («русифікацію») не лише державної еліти, а й усього населення;
► - лідерство в православному слов’янському світі й імперські амбіції як «захисника православних».
► - А що означало для українців утрата етноніма «Русь»?

Відповідно, здача інтересів свого величезного культурного спадку Х-ХVІІІ ст., свідому чи несвідому відмову від своїх периферійних територій та регіонального лідерства. Багато кому це не сподобається, але треба сказати чесно: набуття нового етноніма (Україна, тобто окраїнна землі) означає для українців маргіналізацію й поразку перед росіянами, які привласнили наш етнонім. Зміна назви «Русь», «русини» на «Україна» і «українці» - це не підміна гірших назв - кращими (як то було в колоніальних та напівколоніальних країнах, коли Цейлон замінили на Шрі Ланка, а Сіам на Таїланд), а вимушений захід, щоб позбутися загрози насильницької асиміляції поневолювачами. Українців примусили змінити своє національне ім’я.

Удар по генетичній пам'яті

Під генетичною пам'яттю розуміють здатність пам'ятати те, чого пам'ятати ніяк не можна, те, чого не було в безпосередньому життєвому досвіді, у життєвій практиці індивіда. Ще є визначення «пам'ять предків», «пам'ять Роду» і т.д. Перше, що можна сказати про це явище - це те, що генетична пам'ять перебуває десь на «задвірках пам'яті», у далеких куточках підсвідомості, у сфері відчуттів. Вона, іноді випливає з підсвідомості й викликає неясні образи, враження й відчуття.

Зараз ця небезпека загрожує дуже багатьом співвітчизникам. Адже в Україні, недолугі мудреці, через засоби масової інформації намагаються позбавити народ основних понять, які зберігаються в пам'яті предків, тим самим, прирікаючи його на виродження й асиміляцію. У підсумку, підростаюче, молоде покоління виявилося в чужому язиковому середовищі, у «чужому суспільстві». Люди цього покоління живуть у постійному конфлікті з навколишньою дійсністю й із самими собою: у них закладене одне, а навкруги відбувається зовсім інше. Такий конфлікт підриває здоров'я людей, провокує їхні хвороби й передчасну смерть.

Це дуже переконливо показав у своїх працях док.мед.наук, професор І.А.Гундаров: головною причиною вимирання народу - є не фізичне винищування, а моральна криза. В кожному народі, важливу роль відіграє система історично обумовлених культурних цінностей. Пізнаючи надбання своєї цивілізації, ми занурюємося у її життя, усвідомлюючи її основні аспекти. Культурна спадщина - це одна із надзвичайно важливих складових історичної пам’яті будь-якої нації. І не випадково, що у цивілізованих країнах збереженню пам’яток приділяється велика увага.

Ми бачимо, що відновлення генетичного коду народу, сприймається молодшим і старшим поколінням, по різному. В той же час, їхня генетична пам'ять містить поняття, що становлять духовну серцевину самого народу, але ця генетична пам'ять предків подавляється засобами масового «обтісування» та переформуванням. Більше того, дослідження етнопсихологів показали: чуже середовище гнітюче діє на всі здатності дитини, навіть на фізіологічний розвиток. Наших українських дітей прямо на батьківщині занурюють в англомовне середовище: майже всі пісні по радіо й телебаченню - англомовні, більшість ЗМІ пропагують американські цінності. У школі стали викладати англійську мову з першого класу. Засвоюючи чужу культуру, молодь прирікає себе на виродження?

Ми вважаємо, чуже середовище - небезпечна річ, і не тільки для дитини. Зрадництво віри, традицій, пам'яті предків неминуче робить людину дурною, хворобливою, легкодухом, перетворює її в незначність. І навпаки, проходження завітам предків корисно для здоров'я, розуму й душі? Це відомо за тисячі років до нас. Це основа будь-якого націоналізму: почитай своїх батьків, які почитали своїх, і далі своїх предків, - тоді будеш мати всі блага, у тому числі - здоров'я.

Будучи присутнім у нашій психіці, дані генетичної пам'яті предків, звичайно не доступні нам у свідомому осмисленні. Оскільки прояву цієї пам'яті активно протидіє наша свідомість, прагнучи відгородити психіку від «роздвоєння особистості». Але генетична пам'ять може виявитися під час сну, або стану зміненої свідомості: (гіпноз, транс, медитація), коли контроль свідомості послабляється, у певних умовах мозок здатний «витягати» цю інформацію. Архетипів стільки, скільки типових ситуацій у житті, але ці архетипи не передаються за допомогою культури. Досвід окремої особистості не втрачається, а успадковується з покоління в покоління, зберігаючись у далеких завулках мозку, де образи й враження від предків передаються до людини через підсвідомість. Більше того, існує певна наслідувана структура психічного, що розвивалася сотні тисяч років, що змушує нас переживати й реалізовувати наш життєвий досвід цілком певним чином. Нескінченне повторення запам'ятало ці переживання в нашому психічному складі і духовний світ кожної людини «генетично настроївся на певні частоти».

П'ята раса (арійці) - це ми, сучасне людство, що має, у порівнянні з попередньою расою, менший ріст, більше розвитий інтелект, але майже повна відсутність духовного розвитку й надприродних здатностей, а також більше агресивне відношення до навколишнього середовища й майже повну залежність від своїх технічних пристроїв. Н.Ходаковський відзначає схожість нашої цивілізації з попередньої. Це добром не закінчиться. Невже ми повторимо їхню долю, або ж все-таки зможемо знайти новий шлях розвитку людства на планеті Земля?

Зокрема, він пише: «Виникає питання: а чому загинула працивілізація? Відповідь у більшості випадків така: військові конфлікти, нехтування законів Вищого Розуму, природні катаклізми, поворот земної осі, раптове заледеніння й тощо.

…

І на останок процитуємо Карпова В.Є.: «Слово – це один із проявів людської душі у нашому світі. Воно впливає на енергетичну структуру людини, може змінювати ауру усіх живих істот. Якщо ми ображаємо, (сваримося), принижуємо людину, то цим ми наносимо шкоду не тільки цій людині, але й собі, від цього страждає енергетика усіх присутніх. Задумайтесь, чи варто це робити, завжди пам’ятайте: про дії і наслідки».

Біблія, Євангеліє від Іоанна:

1.Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.
2.З Богом було воно споконвіку.
3.Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
4.У ньому було життя, і життя було — світло людей.
5.І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
6.Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому — Іоанн.
7.Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
8.Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.
9.Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
10.Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.
11.Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.
12.Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують;
13.які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.
14.І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
15.Свідчить про нього Іоанн, і проголошує, промовляючи: «Ось ТОТ, про кого я говорив: ТОТ, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

От Матфея святое благовествование 3:11 СИНОД

Я крещу водой в знак покаяния, но ТОТ, Кто придёт после меня, могущественнее меня. Я недостоин даже быть рабом, который снимает обувь Его; ТОТ будет крестить вас Духом Святым и огнем...

Від Матвія святе Євангелія 3:11 СИНОД

Я Крищу водою на знак покаяння, але ТОТ, Хто прийде після мене, могутніший за мене. Я недостойний навіть бути рабом, який знімає Його взуття; ТОТ буде Крестити вас Духом Святим і вогнем.

…